Гіперпильність
Гіперпильність – це стан постійної, надмірної настороженості та підвищеної чутливості до навколишнього середовища, за якого людина перебуває в безперервному пошуку потенційних загроз або небезпеки. В основі цього стану лежать когнітивні та поведінкові механізми захисту нервової системи, що працюють у режимі «бий або тікай». Супроводжується постійною внутрішньою напругою, підвищеним рівнем тривожності та прискореною реакцією на будь-які зовнішні подразники (звуки, рухи), часто виснажуючи нервову систему. Є ключовим симптомом сильного стресу, травматичних станів або ПТСР.
Застосування (прояви):
а) Клінічний маркер травматичних станів. Гіперпильність розглядається як один із ключових та базових симптомів посттравматичного стресового розладу (ПТСР), що суттєво виснажує адаптаційні ресурси психіки.
б) Психологічна дезадаптація у воєнний час. Стан виникає як наслідок тривалого перебування в умовах хронічної загрози для життя, трансформуючись із захисного механізму у фактор хронічного стресу.
в) Соціально-поведінкові деформації. Проявляється через постійне сканування простору (пошук безпечних місць, виходів), уникнення натовпу та загострену реакцію на різкі звуки чи рухи.
Грандт, В. В. (2022). Психологія стресу і фрустрації: навчальний посібник. Запорізький національний університет. Відновлено з https://files.znu.edu.ua/files/Bibliobooks/Inshi84/0063997.pdf
Клименко, І. (2025). Як впоратися зі стресом у воєнний час. Київська школа економіки (KSE), 14. Відновлено з https://kse.ua/wp-content/uploads/2025/10/KSE_YAk_vporatisya_zi_stresom_pid_chas_viyni_finalna-versiya-Iryna-Klymenko.pdf
Колісник, О. П. (2025). Втома від співчуття у контексті діяльності фахівців допомагаючих професій. Вчені записки ТНУ імені В. І. Вернадського. Серія: Психологія, 57. Відновлено з https://psych.vernadskyjournals.in.ua/journal/1_2025/12.pdf