Психологічна автономія у стресі

Психологічна автономія у стресі — це здатність людини зберігати відчуття внутрішнього контролю, самостійності та особистісної цілісності в умовах стресу. Вона передбачає здатність діяти відповідно до власних цінностей, ухвалювати самостійні рішення та підтримувати емоційну й когнітивну саморегуляцію попри зовнішній тиск, невизначеність або психоемоційне навантаження.
У сучасній психології психологічна автономія у стресі розглядається як захисний чинник, що знижує негативний вплив стресу на психічний стан і сприяє адаптивному подоланню труднощів. У межах теорії самодетермінації автономія трактується як базова психологічна потреба, пов’язана з вибором, вольовою саморегуляцією та автентичністю поведінки. За умови збереження автономії людина демонструє нижчу стресову реактивність, вищу емоційну стійкість і кращу психологічну резильєнтність.

Джерела:

Cook, E. C., Wilkinson, K., & Stroud, L. R. (2018). The role of stress response in the association between autonomy and adjustment in adolescents. Physiology & Behavior. Retrieved from: https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC5882503/

Biegler, P. (2008). Autonomy, stress, and treatment of depression. BMJ. Retrieved from: https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC2376029/