Сімейна терапія

Сімейна терапія — це напрямок психотерапії, який зосереджується на взаємодії між членами сім’ї, розглядаючи сім’ю як єдину систему, де кожен її учасник впливає на інших. Цей підхід допомагає виявити та змінити дисфункціональні моделі спілкування, вирішувати конфлікти, зміцнювати зв’язки та покращувати загальний емоційний клімат у родині.
Основні цілі сімейної терапії:
Покращення взаєморозуміння — створення простору для відкритого та безпечного обговорення думок і почуттів кожного члена сім’ї.
Розв'язання конфліктів — аналіз причин напруги та розробка ефективних стратегій для їх вирішення.
Зміцнення стосунків — навчання нових моделей поведінки, які сприяють співпраці, довірі та підтримці.
Адаптація до змін — допомога сім’ї в проходженні через кризові періоди, такі як розлучення, втрата, переїзд або інші значущі зміни.
Сімейна терапія базується на різних теоретичних підходах, таких як системна терапія, структурна сімейна терапія, стратегічна терапія чи теорія прив’язаності. Вона може бути ефективною для розв'язання таких проблем, як конфлікти між поколіннями, труднощі у вихованні дітей, подолання залежностей, а також підтримка під час кризових ситуацій.

Джерела:

Gurman, A. S., & Kniskern, D. P. (Eds.). (1991). Handbook of Family Therapy (Vol. 2). Brunner/Mazel.

Nichols, M. P., & Schwartz, R. C. (2006). Family Therapy: Concepts and Methods (7th ed.). Pearson/Allyn & Bacon.

Goldenberg, I., & Goldenberg, H. (2013). Family Therapy: An Overview (8th ed.). Cengage Learning.