Дисоціація

Дисоціація - це несвідомий процес, який веде до «розділення / розщеплення» психічних функцій на окремі складові (наприклад, відокремлення мислення від емоцій чи поведінки).

Під час дисоціації мислення, емоції чи поведінка можуть діяти відокремлено та знаходитися поза свідомим контролем і поза процесами пам’яті. Ідея про те, що дисоціація може виконувати захисну функцію, можна простежити до П'єра Жане (1899-1973), одного з перших вчених, який пов'язав дисоціацію з психологічною травмою у 1984.
Це така собі стратегія уникнення, яку ми використовуємо для зменшення напруги, ніби намагаючись не відчувати всю емоцію одразу, “підзаморожувати” якусь її частину.
В результаті роботи цього механізму людина починає сприймати те, що відбувається з ним так, ніби воно відбувається не з ним, а з кимось стороннім.
Така позиція захищає від надлишкових, нестерпних емоцій.
Допомагає уникнути перевантаження, даючи можливість впоратися з психічними чи фізичними загрозами.

Джерела:

“Дисоціація” (2019). Відновлено з: https://bit.ly/4h3T7cc

ван дер Клоет (2022, 8 Жовтня). 9.6: Диссоціативні розлади. Відновлено з:https://bit.ly/42ngzN3

Журавель А. (2024, 24 Травня). «Я не я, і хата не моя» – що таке дисоціація?. Відновлено з: https://bit.ly/4h3T7cc

“Дисоціація (психологія) - це”. Відновлено з: https://bit.ly/4jmyOZg