Інтерперсональний стрес
Інтерперсональний стрес – це підхід до психотерапії, який спрямований на вивчення взаємодії індивіда з іншими людьми, а також на вплив цих взаємодій на психічний стан людини. Цей підхід заглиблюється у взаємозв'язок дитинства, родини, соціального середовища та сучасних взаємин, що допомагає зрозуміти психічні проблеми та шляхи їх вирішення.
У інтерперсональному психоаналізі приділяється особлива увага міжособистісним відношенням пацієнта та терапевта. Терапевт слухає, сприймає та співчуває пацієнту, намагаючись зрозуміти його внутрішній світ та почуття. Це створює сприятливу атмосферу для самовираження та розвитку психічних процесів. При цьому, психотерапевти інтерперсонального психоаналізу віддають перевагу активному спілкуванню з пацієнтами, працюють над розумінням сучасних міжособистісних взаємовідносин та допомагають індивідам знайти способи покращити своє самопочуття та взаємодію з іншими.
Основне поняття інтерперсонального стресу - це "трансфер", який означає передачу емоцій та ставлень із пацієнта на терапевта. Цей концепт сприяє виявленню "схем" пацієнтських поведінок і дозволяє розкрити глибинні психологічні причини, що лежать в основі цих схем. Інтерперсональний психоаналіз допомагає пацієнтам розібратися у непродуктивних ставленнях та взаємині з іншими людьми, розвиваючи більш конструктивні та задовільні способи спілкування.
Інтерперсональна теорія стресу Гаррі Саллівана виникла в рамках психіатрії, але її ідейний фундамент мав відношення до соціальної психології, антропології, політології.
Гаррі Стек Салліван почав свою кар'єру як військовий лікар. Через кілька років після отримання медичної освіти та участі в першій світовій війні став психіатром і домігся успіхів у цій галузі. Його першим керівником був В. Уайт - відомий нейропсихіатр з вашингтонської лікарні св. Єлизавети, психіатричного закладу Уайта в Нью-Йорку, де згодом Салліван буде президентом десять років. Цей заклад і до цього дня продовжує традицію Саллівана (і Е. Фромма), їх принципи та методи.
Цяпець, С. В., Фекета, В. П., & Коструб, В. Й. (2002). Взаємозвязок емоційного стану людини з реакцію центральноге-модинаміки при фізичних і психічних навантаженнях. Відновлено з: https://surl.li/dtkfix
Бабич, М. С. (2023). Особистісний та академічний стрес у студентів, які отримують вищу освіту за іншою спеціальністю. Відновлено з: https://surl.li/yscghz
Український психологічний ХАБ. ПСИХОЛОГІЧНА ЕНЦИКЛОПЕДІЯ: Інтерперсональний психоаналіз. Відновлено з: https://surl.li/kttmpn