Стрес
Стрес — це стан занепокоєння або психічного напруження, викликаний реальною чи уявною загрозою. Короткочасний стрес допомагає виконувати повсякденні справи і долати виклики, але тривала стресова ситуація викликає появу хронічного стресу і може спричинити проблеми з фізичним та психічним здоров'ям.
У ході розвитку стресу спостерігають три стадії:
1. Стадія тривоги. Це найперша стадія, що виникає з появою подразника, який викликає стрес. Наявність такого подразника спричиняє низку фізіологічних змін: у людини частішає дихання, трохи підвищується тиск, прискорюється пульс. Змінюються й психічні функції: підсилюється порушення, вся увага концентрується на подразнику, виявляється підвищений особистісний контроль ситуації. Усе разом покликано мобілізувати захисні можливості організму і механізми саморегуляції на захист від стресу. Якщо цього досить, то тривога і хвилювання вщухають, стрес закінчується. Більшість стресу відбувається на цій стадії.
2. Стадія опору. Настає у разі, якщо фактор, що викликав стрес, продовжує діяти. Тоді організм захищається від стресу, витрачаючи «резервний» запас сил з максимальним навантаженням на всі системи організму.
3. Стадія виснаження. Якщо подразник продовжує діяти, то відбувається зменшення можливостей протистояння стресу, оскільки виснажуються резерви людини. Знижується загальна опірність організму, що може призвести до хвороби.
Стрес як ресурс: інструменти для підтримки психічного здоров’я (2024). Центр громадського здоров’я. Відновлено з https://bit.ly/40hjAMo.
Цапко Т. П. Стрес. Фармацевтична енциклопедія. Відновлено з https://bit.ly/3PKmMvi.
ВООЗ (2021). Важливі навички в періоди стресу: Ілюстроване керівництво. Копенгаген: Європейський регіональний офіс Всесвітньої організації охорони здоров’я. Відновлено з https://bit.ly/3jyCR6j.