Психологічна рефлексія
Психологічна рефлексія — це складний процес, який передбачає самопізнання суб'єктом власного досвіду з метою його
трансформації. Вона охоплює усвідомлення та аналіз власних думок,
почуттів, мотивів і дій, а також їхніх причин та наслідків. Рефлексія
відіграє ключову роль у розвитку самосвідомості та саморегуляції
особистості, сприяючи глибшому розумінню себе та вдосконаленню
поведінки.
У науковій літературі рефлексія розглядається як процес, що виконує дві
основні функції: контрольну та конструктивну. Контрольна функція
забезпечує моніторинг і оцінку власних дій та станів, тоді як
конструктивна сприяє створенню нових способів мислення та поведінки на
основі отриманого досвіду. Таким чином, рефлексія не лише допомагає
усвідомити власні психічні процеси, але й активно впливає на їхнє
формування та розвиток.
Рефлексія також розглядається як механізм, що забезпечує зв'язність і
осмисленість людського життя, мобілізуючи особистісні та інтелектуальні
ресурси для подолання життєвих труднощів. Вона сприяє формуванню
індивідуальної картини світу та самовизначенню особистості в
соціальному середовищі.
Важливо відрізняти рефлексію від рефлексивності. Рефлексія — це процес,
який здійснюється суб'єктом у конкретний момент часу, тоді як
рефлексивність є стійкою характеристикою особистості, що відображає її
схильність до самопізнання та саморозуміння.
Іващенко, А. І. (2020). Професійна рефлексія як механізм саморозвитку майбутніх психологів. Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова. 45–52. Відновлено з https://shorturl.at/sl8jN
Подкоритова, Л. О. (2017). Визначення видів рефлексії у наукових джерелах. Проблеми сучасної психології, (37), 343–358. Відновлено з https://shorturl.at/A7Lqs
Обискалов, І. С. (2023). Рефлексія: поняття, види, функції, психологічна структура. Журнал сучасної психології, (4), 47–57. Відновлено з https://shorturl.at/z9hqL