Стійкість до стресу

Стійкість до стресу – це комплексна психологічна характеристика особистості, що визначає її здатність адаптуватися до складних або загрозливих ситуацій без втрати працездатності, психічного здоров'я та соціального функціонування. Вона базується на поєднанні індивідуальних особливостей, таких як емоційна регуляція, когнітивна гнучкість, рівень самоконтролю, впевненість у власних силах і розвинені навички подолання стресу. Високий рівень стресостійкості дозволяє людині знижувати негативний вплив стресу, зберігати концентрацію та ефективно вирішувати проблеми навіть у кризових умовах.
Цей показник є важливим фактором професійної діяльності, особливо у сферах, що вимагають швидких рішень і роботи в умовах підвищеної відповідальності (медицина, військова справа, управління, освіта). Формування стійкості до стресу можливе за допомогою психологічних тренінгів, методів саморегуляції, підтримки соціального середовища та здорового способу життя.

Джерела:

Ришко, Г. М. (2013). Основні концептуальні теорії та підходи до вивчення феномена стресостійкості особистості. Збірник наукових праць "Проблеми сучасної психології", Випуск 22. С. 493-509. Відновлено з https://shorturl.at/h6v8n.

Хоменко-Семенова, Л. O., Прохоренко, Я. С. (2022). Вплив інформаційного контенту на емоційну стійкість студентів зво в умовах воєнного стану. Вісник Національного авіаційного університету. Серія: Педагогіка. Психологія: зб. наук. пр. – К. : Національний а

Стельмащук Х. Р. (2018). Психологічні компоненти стресостійкості дитини сироти. Psychological Journal, 4(7), С.136–150. Відновлено з https://shorturl.at/XkMQu.

Козлов, С. (2011). Стійкість до стресу як один із чинників підвищення адаптивності особистості. Вісник Національного університету оборони України. - 2011. - Вип. 3. - С. 126-129. Відновлено з https://bit.ly/3E3IWpC.