Психологічне виснаження
Психологічне виснаження – феномен, що складається з комплексу негативних (деструктивних) симптомів і містить три компоненти: виснаження, цинізм (деперсоналізація), зниження професійної ефективності, в результаті яких з'являється відчуття спустошення та втоми.
Синдром психологічного (емоційного) вигорання називають синдромом двадцять першого століття.
Видатний англійський психолог Майкл Дрейтон визначає психологічне виснаження як відчуття знесилення, цинічності, відстороненості та безнадійності. Це синдром, який концептуалізується, як результат хронічного стресу на робочому місці, з яким не вдалося впоратися. На його думку, психологічне виснаження еквівалентне психологічному вигоранню, яке стосується конкретно явищ у контексті професійної діяльності та не повинно застосовуватися для опису досвіду в інших сферах життя. Це не психічне захворювання, а явище, яке є прямим наслідком неблагополучного робочого місця й організаційних проблем.
Ознаки:
- Відчуття виснаження та втоми.
- Підвищена психічна відстороненість від роботи; негативізм або цинізм, пов’язані з роботою.
- Зниження професійної працездатності та якості роботи.
- Потреба більшого часу для завершення роботи (погана концентрація, тривожна необхідність багатократної переперевірки роботи).
- Втрата самоконтролю та самоорганізації (запізнення на робоче місце).
- Проблеми зі сном.
- Нехтування собою (погана гігієна, розпатланий вигляд).
- Підвищена конфліктність.
- Бажання постійної підтримки.
- Зосередженість на похмурих сторонах життя.
- Малорухомий спосіб життя.
- Звуження кола спілкування, «занурення в себе».
Методи подолання:
- Зміщення фокуса уваги на світ, який нас оточує (регулярна концентрація на красі природи, спостереження за природними явищами), зосередження на позитивних сторонах життя, відмова від саможаління.
- Спортивні тренування (ранкова зарядка, легкі пробіжки, вправи на турніку).
- Отримання нових позитивних вражень через подорожі як місцевими локаціями, так і іншими місцевостями України й іноземних країн.
- Нове улюблене хобі.
- Спілкування з рідними та близькими, їхня підтримка, висловлення ними свого позитивного ставлення до вас та вашої праці.
- Візуалізація - чітке уявлення бажаної цілі, її формулювання в теперішньому часі, визначення практичних кроків для досягнення своїх мрій.
- Відмова від надлишкової вимогливості до себе, розумне потурання своїм слабкостям (максимальне використання можливостей покращити своє життя).
- Звернення по допомогу до спеціаліста (психолога, психотерапевта, психіатра), якщо інші рекомендації не подіяли, і людина продовжує відчувати стрес, тривожність, проблеми зі сном, депресію.
Олійник, І. (2017). Причини виникнення та профілактика синдрому професійного вигорання у педагогів. Вісник університету ім. А. Нобеля., №1(13). Дніпро : Університет ім. А. Нобеля. С. 118-125. Відновлено з https://shorturl.at/60xls
Танасійчук, О. (2019). Психологічна корекція синдрому емоційного вигорання медичних сестер. Інсайт: психологічні виміри суспільства, №1. Херсон : Херсонський державний університет. С. 41-46. Відновлено з: https://shorturl.at/NCsWT
Макаренко, О., Голубєва, М., & Вівдич, Ю. (2009). Особливості перебігу стресу у вчителів початкових класів. Соціальна психологія, №3. Київ : Центр учбової літератури. С. 166-173. Відновлено з https://shorturl.at/BY3HL
Шевчук, В. (2020). Сучасні підходи до визначення категорії “Емоційне вигорання”. Психологія особистості, випуск 17. Полтава : Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка. С. 141-145. Відновлено з https://shorturl.at/mB6rL
Земляна, І. (2024, 22 липня). Як психологічне виснаження та постійний стрес впливають на журналістів і що з цим робити. Київ : Інститут масової інформації. Відновлено з https://shorturl.at/L1QsL
Вишневський, В., Гончаренко, Л., & Храпко, Т. (2021). Синдром емоційного вигорання: профілактика та подолання. X International Science Conference. Женева, Швейцарія. С. 282-283. Відновлено з https://shorturl.at/PkB4U