Адаптація
Адаптація - це процес пристосування в процесі еволюції будови, функцій, поведінки організмів (особин, популяцій, видів) до певних умов існування.
Адаптації виникають і змінюються внаслідок дії мінливості, спадковості і природного (штучного) добору в конкретних умовах середовища (Лановенко, Остапішина, 2013).
Адаптація у широкому сенсі — процес пристосування людини до умов місця існування, які все більшою мірою створює він сам внаслідок перетворення природи, спрямований на збереження, розвиток людини і досягнення головної мети: прогресу людини.
Адаптація — процес цілеспрямованої зміни параметрів, структур і властивостей системи у відповідь на дії зовнішніх і внутрішніх чинників для забезпечення ефективного функціонування системи і її елементів (Ячменьова, Османова, 2010).
Перші уявлення про адаптацію відображені у працях К. Бернара. Відповідно до концепції гомеостазу, сформульованої ним, усі процеси, що відбуваються в організмі, спрямовані на збереження стану рівноваги у відповідь на негативний вплив середовища.
Чинники впливу зовнішнього середовища поділяються на умови середовища, що:
зберігаються відносно незмінними тривалий час;
змінюються досить швидко.
Основні положення концепції К. Бернара розвинулися У. Кенноном, Г.Селье, А.Д. Слонімом й ін. М. Селье ототожнив процес адаптації з поняттям життя. А.Д. Слонім визначив адаптацію як сукупність фізіологічних особливостей, що обумовлюють пристосування організму до постійних умов середовища, або таких умов, що змінюються.
Згідно з Ф.З. Меерсоном, адаптація - це процес пристосування організму до зовнішнього середовища або до змін, що відбуваються в самому організмі.
Дослідники виділяють три форми адаптації людини до умов середовища, що змінюється: біологічну, психологічну і соціально-психологічну. Біологічна адаптація стосується фізіологічних і біохімічних процесів, організму. В. Ю. Верещагін виділяє медико-біологічний, еволюційно-генетичний і екологічний напрямки дослідження проблем адаптації людини.
Реалізація процесу психічної адаптації забезпечується, за словами Ф. Б. Березіна, складною багаторівневою функціональною системою, на різних рівнях якої регулювання здійснюється переважно психологічними (соціально-психологічними і власне психічними) або фізіологічними механізмами. До загальної системи психічної адаптації, на думку автора, належать три основні рівні або підсистеми: власне психічний, соціально-психологічний і психофізіологічний.
Завданням власне психічної адаптації є підтримування психічного гомеостазу і збереження психічного здоров'я, соціально-психологічної - організація адекватної мікросоціальної взаємодії, психофізіологічної адаптації - оптимальне формування психофізіологічних співвідношень і збереження фізичного здоров'я (Шльонська, 2013).
Лановенко, О. Г., & Остапішина, О. О. (2013). Словник – довідник з екології (Навчально-методичний посібник). Херсон: Херсонський державний університет. Відновлено з: https://bit.ly/3E1C3oV.
Ячменьова, В. М., Османова, З. О. (2010). Сутність понять «адаптація» та «адаптивність». Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. Відновлено з: https://oldena.lpnu.ua/handle/ntb/18798.
Шльонська, О. О. (2013). Розгляд поняття «адаптація» з погляду системного підходу. Актуальні проблеми психології, 3(9). Відновлено з: https://shorturl.at/4xMxr.