Терапія втрат

Психологічний супровід при переживанні втрати — це процес надання емоційної підтримки у безпечному та довірчому для згорьованої людини просторі, можливостей для рефлексії та розвитку ресурсів адаптації до життя після втрати.
Переживання втрати є складним і багатоступеневим процесом. Водночас для більшості людей процес відновлення після втрати відбувається природно і не потребує спеціального фахового втручання з боку спеціалістів з ментального здоров’я. Проте часом людині важко впоратися самостійно, і адаптація до нової життєвої ситуації після втрати може бути ускладнена з різних причин.

Характер та інтенсивність емоційних реакцій на ­втрату визначаються різними взаємодіючими чинниками. Вплив має якість стосунків із втраченою люди­ною: ­втрата парт­нера або дитини дає вищий ризик виникнення ­емоційних проблем порівняно з втратою більш віддалених членів сім’ї або родичів. Зокрема, це пояснюється тим, що партнери та діти ­часто є дуже ­важливими фігурами прив’язаності. Партнер є джерелом безпеки та захищеності. Тоді як діти є основ­ними об’єктами ­турботи та ­піклування.

Обставини втрати мають значення: раптову смерть, спричинену навмисним насильством, як правило, ­важче переживати, ніж смерть, яку можливо очікувати ­внаслі­док хвороби. Ступінь страждань померлого родича, відо­мих або уявних, також чинить вплив на емоційні наслідки; усвідомлення того, що близька людина страждала ­перед смертю, може викликати сильний біль і безпорадність. ­Раптова, насильницька смерть із більшою ймовірністю зруйнує почуття безпеки, контролю та довіри до інших.

Події, що відбуваються після смерті, теж мають вплив. Під час війни різні обставини можуть перешкоджати прощанню із загиблими. Може не залишитися неушкодженого тіла, що робить втрату важчою для сприйняття та усвідомлення. Також може бракувати ресурсів для організації гідного похорону, може бути неможливо виконати значущі релі­гійні та нерелігійні звичаї. Родина та друзі, на підтримку яких людина зазвичай ­покладалася, можуть бути відсутніми.

Джерела:

Шилова, Н. (2024). Психологічний супровід при переживанні втрати. Простір Психологів. Відновлено з https://shorturl.at/hiax4

Булен, П. (2023). Затяжна реакція горя: природа, чинники ризику, діагностика і когнітивно‑поведінкова терапія. ст. 50-58. Утрехтський університет, Національний центр психотравми, Нідерланди. Відновлено з https://shorturl.at/WxOcW