Синдром хронічної тривоги
Синдром хронічної тривоги – це психологічний стан, який характеризується постійним відчуттям тривоги, напруженості та занепокоєння, що зберігається протягом тривалого часу. Це може бути реакцією на стрес або життєві обставини, але часто він виникає без очевидної причини.
Причини виникнення:
1. Генетична схильність (деякі люди мають генетичну схильність до тривожних розладів, що збільшує їх ризик розвитку хронічної тривожності).
2. Фізичне здоров’я (деякі хронічні захворювання можуть погіршувати психоемоційний стан і викликати тривожність).
3. Гормональні зміни (зміни рівня гормонів, таких як кортизол або естроген, можуть викликати дисбаланс в організмі, що впливає на емоційний стан).
4. Стресові життєві події (втрата близької людини, розлучення, переїзд або зміна роботи є сильними тригерами стресу, який може призвести до розвитку хронічної тривожності).
5. Постійне робоче навантаження.
6. Сімейні конфлікти.
7. Соціальні та економічні труднощі ( фінансові проблеми, борги чи нестабільне економічне становище можуть створювати відчуття нестабільності, що підживлює тривожність).
8. Негативний інформаційний вплив (постійний доступ до негативної інформації, наприклад, через новини або соціальні мережі, може посилювати відчуття загрози й безвиході).
Постійне відчуття тривоги може також супроводжувати такі розлади, як депресія, посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), панічні атаки та соціальна фобія. Воно може бути пов'язане і з соматичними захворюваннями, такими як гіпертиреоз, хронічні болі та серцево-судинні захворювання, зокрема артеріальна гіпертензія або ішемічна хвороба серця.
Тривога може виявлятися різними способами, такими як прискорене серцебиття, пітливість, тремтіння – це тілесні еквіваленти тривоги, а також емоційні прояви, такі як занепокоєння, раптовий страх чи паніка.
Види тривоги:
1. Генералізований тривожний розлад (ГТР) (надмірна тривога та занепокоєння щодо не пов’язаного з певними об’єктами або ситуаціями приводу та пов’язаної з різними аспектами життя, включаючи роботу, відносини та здоров’я).
2. Панічний розлад (характеризується спонтанними нападами паніки, які можуть виникати раптово та супроводжуються інтенсивними фізичними симптомами, такими як серцебиття, тремтіння, нудота, почуття задухи, запаморочення та відчуття втрати контролю).
3. Соціальний тривожний розлад (інтенсивна тривога та сильний страх у соціальних ситуаціях, таких як виступи на публіці, зустрічі з новими людьми чи спілкування у групі).
4. Фобічні розлади (внутрішній страх перед певними об’єктами, ситуаціями чи явищами).
5. Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) (розвивається після травматичної події, такої як насильство, аварія чи воєнні дії).
У клінічному сенсі тривога проявляється у формі психічних, поведінкових і соматичних симптомів. До психічних і поведінкових проявів належить постійне відчуття неспокою, напруги, агресивності, страху; соматичних – порушення з боку тієї чи іншої функціональної системи організму, які нерідко маскуються або поєднуються з конкретною формою психосоматичної патології. Найчастіше спостерігаються м’язова напруга, симптоми вегетативної лабільності (тахікардія, кардіалгія, відчуття нестачі повітря, нудота, пітливість), запаморочення, головний біль. Важливо зауважити, що за результатами низки досліджень підтверджено причинно-наслідковий зв’язок тривоги та конкретних соматичних захворювань (артеріальна гіпертензія, інфаркт міокарда, функціональні розлади шлунково-кишкового тракту, респіраторні захворювання, мігрень), що свідчить про серйозні медичні наслідки, пов’язані з широким розповсюдженням синдрому тривоги.
Постійне відчуття тривоги можна зменшити або повністю подолати за допомогою комплексного підходу, який включає психотерапію, медикаментозне лікування та зміни способу життя, але результат залежить від індивідуальних особливостей і своєчасності втручання.
Самолікування стану постійної тривоги може бути небезпечним, особливо якщо використовуються неправильно підібрані медикаменти без контролю лікаря, що може призвести до погіршення стану або розвитку залежності. Тому, завжди звертайтесь до лікаря для отримання професійної медичної допомоги.
Шевчук, О. М., Конопляник Л. І. (2024). Постійне відчуття тривоги: чому виникає та як його подолати. Відновлено з: https://shorturl.at/UQiV2.
Кандибей, Н. (2023). Тривога: види, лікування, профілактика. Фармацевтична фабрика. Відновлено з: https://shorturl.at/FWtsB.
Бурчинський, С.Г. (2023). Хронічний стрес, синдром тривоги та когнітивна дисфункція: як розірвати хибне коло? К.м.н., ДУ «Інститут геронтології ім. Д.Ф. Чеботарьова НАМН України», м. Київ. Відновлено з: https://shorturl.at/iKpHV.
Бурчинський, С.Г. (2023). Нові підходи до лікування синдрому тривоги: чи всі можливості анксіолітиків розкриті у клінічній практиці? Відновлено з: https://shorturl.at/xGG5o.