Позитивне мислення

Позитивне мислення (Уліцька, Г. n.d.) – мислення, сукупність якісних характеристик якого зумовлює відображення суттєвих ознак предметів та явищ дійсності, передбачення оптимальних способів розв’язання проблем, забезпечення оптимістичності світосприйняття та мотивації досягнення успіху шляхом готовності до здійснення індивідом активних пізнавальних та соціальних дій.
В.Ф. Калошин, стверджує, що позитивне мислення розглядається як основа життєтворчості особистості та обов'язково носить творчий характер. А М. Вертхеймер вважає, що позитивне мислення схоже з мисленням продуктивним, тобто передбачає переструктурування проблемної ситуації та її нове сприйняття.
Людина позитивного складу володіє особливим шармом, який завжди працює на її користь. Ця людина знає: яка б неприємність для неї або для її оточення не трапилася, вона завжди зуміє відшукати позитивну, доброчинну сторону ситуації; вона уміє дедраматизувати. Цей процес дає змогу сприйняти все хороше, що є в неприємній події. Такій людині легше, ніж іншим, бути присутньою в тому, що вона робить.
Таким чином, ефективним у розв’язанні завдань покращення фізичного, духовного, психічного та соціального складників здоров’я є створення індивідом позитивної програми, яка направлена на вміння мислити самостійно, знаходити нестандартні рішення з певних проблем, створення у процесі навчання спеціальних умов для становлення творчої особистості, тобто використання ресурсів позитивного мислення.

Джерела:

Кондратюк, С. (2014). Позитивне мислення як передумова досягнення успіху в навчальній діяльності. Проблеми гуманітарних наук. випуск 33. Психологія (с. 73-74). Відновлено з https://shorturl.at/C92Mr

Бужинська, С. М., Кондрацька, М. В. (2016). Вплив позитивного мислення на збереження психологічного здоров’я майбутніх педагогів. Психологія: реальність і перспективи (с. 47). Збірник наукових праць РДГУ, (Випуск 7). Відновлено з https://shorturl.at/8AgXP