Синдром Аспергера
Синдром Аспергера – це одна з форм РАС (розлади аутистичного спектру), що характеризується вираженими порушеннями соціальної комунікації та взаємодії, але від істинного аутизму цей синдром відрізняється збереженням мовленнєвих і когнітивних функцій. Як і всі аутисти, діти з Синдромом Аспергера, мають проблеми з обробкою подразників і сенсорну гіперчутливість. Інтелектуальний розвиток дітей з синдромом Аспергера відрізняється від розвитку інтелекту звичайних дітей. Дослідники вказують на відмінну механічну пам'ять, ранній мовний розвиток (Башина В., 2010 [1], Гальчин К., 2014 [2], Барон-Коєн С., 2013 [3, 5]). Проте розвиток мовлення має своєрідний характер: мова неосмислена, монотонна, дитина безглуздо використовує вирази дорослих, порушені ритм та тональність мови, присутні ехолалії, хоча у цих дітей розвиток мовлення відбувається типово, словниковий запас досить багатий. Проте при взаємодії з іншими людьми ці діти використовують недоречно свої мовні навички. Для дітей з таким синдромом притаманне захоплення одним предметом, в них є обмежене коло інтересів, в якому такі діти можуть досягти видатних результатів
Основні ознаки та симптоми цього синдрому включають:
Обмежені, стереотипні інтереси. Часто люди з синдромом Аспергера мають інтенсивні, вузькоспеціалізовані інтереси. Вони можуть зосереджуватися на одній темі або хобі, витрачаючи багато часу та енергії на неї.
Соціальні труднощі. Взаємодія з іншими може бути важкою. Люди з синдромом Аспергера можуть відчувати труднощі з розумінням соціальних сигналів і невербальної комунікації або проявляти соціально неадекватну поведінку.
Особливості комунікації. Мовлення може бути формальним, монотонним або перевантажене деталями. Вони також можуть мати труднощі з розумінням жартів, іронії та неоднозначних висловів.
Рутина та зміни. Люди з синдромом Аспергера часто воліють стабільну, незмінну рутину та можуть реагувати занепокоєнням або стресом на зміни.
Сенсорна чутливість. Може бути підвищена або знижена чутливість до сенсорних подразників, таких як світло, звук, дотик.
Уникнення очного контакту. Особи з даним синдромом можуть уникати очного контакту під час розмови, що може впливати на комунікацію.
Труднощі з емпатією. Може бути складно розуміти або передбачати емоції та переживання інших людей
Гальчин, К., Сухачова, І. (2017). Деякі аспекти особливостей інтелектуального розвитку та соціалізації у дітей з синдромом Аспергера. Біологічні дослідження – 2017, с. 320-322. Відновлено з: https://shorturl.at/9ELLu
Шевчук, О., Яковлева, О. (2024, 17 січня). Синдром Аспергера: причини, ознаки та лікування. Аптека бажаємо здоров’я. Відновлено з: https://shorturl.at/yMREC
Іллюхіна, О. (2023). Особливості фізичної терапії при порушенні пропріоцептивної чутливості у дітей з синдромом Аспергера. Фізична культура, спорт і здоров’я: стан, проблеми та перспективи, с. 229-230. Відновлено з: https://surl.li/isbdwc