Сензитивність
Сензитивність – міра чутливості до явищ дійсності, що стосуються особистості. Незадоволення потреб, конфлікти, соціальні події в одних людей викликають яскраві реакції, страждання, а інші ставляться до них спокійно, байдуже.
Сензитивність (латин. sensibilis — чутливий) визначається найменшою силою зовнішніх впливів, необхідною для виникнення психічної реакції людини, тобто визначає мінімальну силу подразника, що викликає у людини ледве помітне відчуття. Характеризується підвищеною чутливістю людини до подій, які відбуваються з нею і навколо неї. Суб’єктивно виявляється у підвищеній тривожності, страху перед нововведеннями, зустріччю з новими людьми, оволодінням новою діяльністю тощо.
Сензитивність розглядають як один із основоположних факторів (разом із соціальною перцепцією, соціальною памʼяттю та соціальним мисленням) соціального чи емоційного інтелекту.
Сензитивність — це чутливість людини до розуміння сфери іншої людини, власних потреб чи суспільних явищ.
Сензитивні особистості можуть відчувати радість, сум, злість чи страх глибше, ніж інші і це означає, що вони мають більше можливостей для глибокого розуміння власних внутрішніх переживань.
Кочерга, О. (2017). Сензитивність як психофізіологічний стан людини. Психологічні науки (с. 1-4). Відновлено з http://surl.li/kpzhjx
Пастух, Л. (2019). Основні підходи до проблеми сензитивності особистості практичних психологів закладів освіти. Актуальний збірник психології. Збірник наукових праць (с. 1-5). Відновлено з http://surl.li/mxajku
Бардаченко, В. (2023, 01 березня). Сензитивний психотип. Простір психологів. Відновлено з http://surl.li/mhmnez