Гіперактивність

Гіперакти́вність — стан, при якому активність і збудливість людини перевищує норму. Як психічний розлад це поняття трактується лише в тому випадку, коли подібна поведінка є проблемою для інших. Оскільки гіперактивність викликається емоціями, то зустрічається вона частіше саме у дітей та підлітків, ніж у дорослих. Гіперактивність - це не поведінкова проблема, не результат поганого виховання, а медичний і психологічний діагноз, який може бути поставлений фахівцями за результатами спеціальної діагностики і спостереженням за дитиною протягом 6 місяців. У сучасному тлумаченні гіперактивність визначається і як стан, що одержав назву «гіперактивний розлад з дефіцитом уваги» (ГРДУ), і як «синдром дефіциту уваги з гіперактивністю» (СДУГ).

Причини:
Мінімальна мозкова дисфункція.
Органічні ураження центральної нервової системи ( ЦНС).
Генетичні причини або спадковість.
Несприятливе протікання вагітності.
Несприятливі пологи. Патологія пологів.
Інфекція і інтоксикація перших років життя дитини.
Набута гіперактивність. Неправильне виховання.

Джерела:

Маменко, М.Е. (2015). Синдром дефіциту уваги й гіперактивності в дiтей: сучаснi погляди на етіологію, патогенез, підходи до корекції. Журнал "Здоров`я дитини". Видавничий дім Заславський. Відновлено з: https://salo.li/a6eA3E9

Нога, Є. (2018). Гіперактивність учнів молодшого шкільного віку. Відновлено з: https://shorturl.at/GjAOC

Кльоц, Л. (2014). Гіперактивність як медико-психологічна проблема. Відновлено з: https://shorturl.at/84z90

Ярощук, А. (2016, 24 Грудня). Гіперактивні діти та методи роботи з ними. Становлення і розвиток педагогіки. Відновлено з: https://shorturl.at/ts5a6