Параноя

Параноя (з давньогрецької – "божевілля") – термін, що зазвичай використовується для загального опису стану, характеризованого систематичними маячними ідеями без видимих порушень інтелекту, але й без критичної оцінки свого стану.
Термін може уживатися як в значенні симптому, який супроводжує інші психічні розлади та характеризується підозрілою поведінкою пацієнта, так і окремого розладу в практиці минулих десятиліть, оскільки сьогодні параноя практично не використовується в наукових діагнозах.
У 20 столітті термін використовувався для опису широкого спектра параноїдальних станів, досі можна зустріти його як еквівалент параноїдного розладу особистості.
Параноїдний розлад особистості (параноя) характеризується такими провідними ознаками:
надмірна чутливість до невдач і відмов;
схильність наполегливо терпіти навіть незначні образи й травми, відмовляючись пробачити їх;
підозрілість і перекручування фактів, тлумачення дружніх або нейтральних дій інших людей як ворожих або презирливих;
невиправдані підозри сексуальної невірності партнера;
необґрунтована заклопотаність уявною конспірологічністю подій як стосовно самого себе, так і в усьому світі;
відчуття власної, зазвичай перебільшеної, значущості;
безпідставне войовниче відстоювання своїх особистих прав. (Помагайбо, В., Березан, О., Петрушов, А., 2022).
Серед факторів, які сприяють виникненню параної та розвитку параноїдного розладу особистості є генетична схильність, дитячі травми, пережиті стресові та конфліктні ситуації, вживання психоактивних речовин, алкоголю тощо.

Джерела:

Помагайбо, В., Березан, О., Петрушов, А. (2022). Генетика параноїдного розладу особистості. Психологія і особистість. 2021 2(20) , 198–211. Відновлено з: https://shorturl.at/E6Bm2.

Сонник, Г., Напрєєнко, О., Скрипніков, А., (2003) Психіатрія. Здоров’я. Відновлено з: https://shorturl.at/PQuy2.

Левенець, І. (2004). Судова психіатрія. Навчальний посібник. Економічна думка. Відновлено з: https://shorturl.at/JRD08.