психоаналіз

Психоаналіз. психоаналіз — це певний метод лікування нервовохворих, і зразу ж подати приклад, наскільки в його царині майже все відбувається цілком по-іншому, а часто і просто навпаки, ніж узагалі в медицині. Адже в інших галузях медицини, застосовуючи на хворому нові для нього лікувальні методи, ми здебільшого приховуємо від пацієнта труднощі, з якими вони пов’язані, і, сповнюючи надією, запевняємо в успіху лікування. (Зигмунд Фройд, 1988).
Основні ознаки психоаналізу:
а)Аналіз несвідомого:
Центральна концепція – несвідоме керує поведінкою людини. Вітісні бажання, страхи та спогади мають вирішальний вплив на психічний стан. ( Зигмунд, Ф., 2010).
б)Використання інтерпретації:
Психоаналітик інтерпретує слова, сни, фантазії та несвідомі дії пацієнта, щоб допомогти усвідомити сховані проблеми.
в)Зміна внутрішньої структури особистості. (Юнг. К., 1993)

Джерела:

Зигмунт, Ф. (1988). Вступ до психоаналізу. Лекції зі вступу до психоаналізу з новими висновками. Відновлено з https://surl.li/rabakt

Зигмунт, Ф. (2010). «По той бік принципу задоволення. Я і Воно». Відновлено з https://surl.li/xupsgq

Юнг. К., (1993). Архетипи колективного несвідомого психологічні типи вибрані праці з аналітичної психології. Читанка з філософії: У 6 книгах. – К.: Довіра, 1993. – Кн. 6: Зарубіжна філософія ХХ століття. Відновлено з https://surl.li/pddjil