Самоаналіз
Самоаналіз – аналіз індивідом власних суджень, переживань, потреб і вчинків. На відміну від близького за змістом поняття рефлексія (від позднелат. reilexio - звернення назад, відображення) - самоспостереження, роздуми над своїми переживаннями і думками - поняття «самоаналіз» більшою мірою концентрує увагу на процесуальному аспекті власної психіки, відрізняється цілеспрямованістю і произвольностью процесу цього аналізу.
До самоаналізу звертаються в ситуаціях психологічної нестабільності, коли людина не бачить логіку, причинно-наслідковий зв’язок в тому, що відбувається в його житті. Наприклад, людина звертається до самосвідомості, коли:
несподівано для самого себе зривається на кого-то з близьких;
з разу в раз отримує відмову при працевлаштуванні, йому здається, що він ходить по колу;
не може розірвати нещасні відносини, хоча розуміє, що вони шкідливі для нього;
без очевидної причини тривожиться;
відмовляється від прийняття важливих рішень через необгрунтованого страху і т.д.
Через самоаналіз роботи індивід підігріває інтерес до свого роду діяльності, надихає інших. Після осмислення важливості свого покликання отримує порцію натхнення і необхідну кожному гармонію, виробляє стимул продовжувати розвиватися.
Самоаналіз (2015). Психологіс Енциклопедія практичної психології. Відновлено з https://shorturl.at/Zv4JO
Консультація “Особливості самоаналізу, або сам собі психолог” (2021). Alexus чоловічий журнал: спорт, здоров’я. Відновлено з https://shorturl.at/oQ56u
Корж, С. (2025). Що таке самоаналіз: причини, необхідність, цілі, розвиток. What. Відновлено з https://shorturl.at/gemhk