Нав’язливе уникання
Нав'язливе уникання — це поведінкова стратегія, при якій людина постійно уникає певних ситуацій, об'єктів або думок, що викликають у неї тривогу чи дискомфорт. Це уникання може бути пов'язане з обсесивно-компульсивним розладом (ОКР), де компульсії включають уникнення ситуацій, які можуть спровокувати нав'язливі думки.
Уникання може проявлятися у різних формах:
Когнітивне уникнення: свідоме уникання думок про певні теми або події, що можуть викликати тривогу.
Уникання ситуацій: уникання місць, людей або подій, які асоціюються з негативними переживаннями
Когнітивне уникнення — це психологічний захисний механізм, за допомогою якого людина намагається уникати думок, ситуацій або спогадів, які викликають стрес, тривогу чи дискомфорт. Це є частиною ширшого явища емоційного уникнення, коли людина свідомо чи підсвідомо блокує неприємні думки або почуття, щоб знизити рівень напруження. Хоча когнітивне уникнення може тимчасово зменшити емоційний дискомфорт, у довгостроковій перспективі воно часто призводить до посилення проблем, оскільки небажані думки і ситуації залишаються невирішеними.
Уникання можна поділити на пасивну і активну форму [6]. Активне уникання – це поведінка, покликана запобігти нанесенню шкоди (втеча), яка є фактично формою контролю над середовищем, яка дозволяє знизити рівень тривоги. Подібно до того, людина, яка пережила травму посилено намагається контролювати середовище, з часом включаючи в цей контроль (і список речей, яких слід уникати), все більше елементів, що притамовує переживання тривоги, і тоді відносно рівня тривоги ця копінг-стратегія виявляється ефективною.
Обсесивно-компульсивний розлад: як позбутися нав'язливих думок та повторюваних дій (2024). Neuroflex. Відновлено з https://shorturl.at/rE6Ll
Психологічна енциклопедія (2024). Український психологічний ХАБ. Відновлено з https://shorturl.at/fTaM3
Вовк, А. (2020). Психологічні особливості осіб, схильних до уникання в складних життєвих ситуаціях, RS Global. Відновлено з https://shorturl.at/gyoiN