Рима
Слово рима вживається в поетичних текстах у кількох значеннях:
1) загальномовне значення: «співзвуччя кінців віршованих рядків» [1, с. 534];
2) термінологічне значення: «композиційно-звуковий прийом суголосся закінчень, що має фонетичне і ритмічне значення, об’єднує суміжні та розташовані близько слова віршових рядків (починаючи з останнього наголошеного складу) для організації їх у строфи, впорядкування поетичного мовлення, його евфонічного ритмотворення» [2, с.322];
3) переносне значення на основі синекдохи: «слово, що римується з іншим»;
4) переносне значення, що виникло як синекдохічне перенесення назви співзвучних слів, використовуваних у поезії, на всю поезію в цілому: рими − «поетичний текст, поезія» (переважно у множині). Метафоризуючи риму, поети створюють на її основі індивідуально- авторські образи.
Ковалів, Ю. І. (2007). Літературознавча енциклопедія (у 2 томах). Київ: ВЦ "Академія".
Наукова думка. (1970-1980). Словник української мови (в 11 томах). Ред. колег. І. К. Білодід (голова) та ін. Київ: Наукова думка.