Елізія

Елізія у лінгвістиці — випадання кінцевого голосного в слові перед початковим голосним наступного слова, зазвичай з метою поліпшення благозвучності. Суб'єктивно елізія сприймається як невиразна вимова або як пропущений звук.

Приклади елізії можна знайти в давньоримській поезії, де вона використовувалася як стилістичний засіб. У деяких випадках, наприклад коли одне слово закінчується на голосну, а наступне починається також з голосної, слова можуть об'єднуватися. Якщо скорочена в результаті елізії форма вживається досить часто, вона може стати заміною для первинної (повної) форми. В англійській мові це явище називається стягненням (англ. contraction), наприклад can't від cannot. Стягнення відрізняється від елізії тим, що стягнені форми, на відміну від елізії, морфологічно описані.

Джерела:

Потебні, О.О., & Русанівський, В.М. (Ред). (2000). Українська мова : енциклопедія / НАН України, Київ:Українська енциклопедія.

Ковалів, Ю.І. (2007). Елізія.Літературознавча енциклопедія. Київ : ВЦ Академія

Звонська, Н.В., Корольова, О.В., & Лазер-Паньків, О.В. (2017). Елізія.Енциклопедичний словник класичних мов. Київ: ВПУ Київський університет.