Органи артикуляції
Термін "артикуляційні органи" використовується для позначення фізичних структур у тілі людини, які беруть участь у процесі вимови мовних звуків. Ці органи формують потік повітря та звукових хвиль для створення відмінних звуків мови.
Основні артикуляційні органи:
Легені та дихальна система: Легені забезпечують потік повітря, необхідний для виробництва мовлення. Діафрагма, міжреберні м'язи та інші дихальні м'язи контролюють видих повітря.
Горлянка (Глотка): Горлянка— це м'язовий канал, який з'єднує ротову і носову порожнини з гортанню. Він відіграє роль у резонансі певних мовних звуків.
Гортань: Гортань, або голосова коробка, містить голосові звідки. Вона важлива для контролю над висотою, гучністю та якістю голосу. Відкриття і закриття голосових звідів сприяє виробництву різних звуків.
Ротова порожнина: Ротова порожнина, або рот, є основним артикулятором. Вона формує і модифікує потік повітря для створення різних звуків мови.
Носова порожнина: Носова порожнина відповідає за виробництво носових звуків. М'яке піднебіння може підніматися або опускатися для контролю потоку повітря в носову порожнину.
Артикулятори (мова, губи, зуби): Мова — це дуже гнучкий орган і важливий для формування звуків у ротовій порожнині. Губи та зуби також впливають на потік повітря для створення конкретних звуків.
Рібцун, Ю. В. (2011). Інноваційний підхід до організації та проведення артикуляційної гімнастики в логопедичній групі. Дошкільна освіта, 3(33).
Бориско, Н. Ф. (2011). Методика формування іншомовної фонетичної компетенції. Іноземні мови, (3), 3-14.
Кочерган М. П. (2005) Вступ до мовознавства, стор. 106-110 Київ: Видавничий центр «Академія».
Бондар О. І., Карпенко Ю. О., Микитин-Дружинець М. Л.(2006). Сучасна українська мова, стор. 9-11 Київ: Видавничий центр «Академія».