Рівень безпеки
Рівень безпеки військової служби — стан військової служби, який забезпечує захищеність військовослужбовців, місцевого населення і навколишнього середовища від загроз, що виникають при здійсненні діяльності збройними силами. Безпека військової служби є однією зі складових безпеки життєдіяльності.
Рівень безпеки визначається готовністю і здатністю держави захищати свої інтереси і суверенітет, протистояти військовій агресії і будь-яким іншим формам зовнішнього тиску, включаючи військове насильство або шантаж з позиції сили, а також запобігати спробам початку громадянської війни, міжетнічних конфліктів із застосуванням насильства або терористичної діяльності.
У системі військової безпеки важливо:
1. розвідка, зокрема, військова розвідка, основним завданням якої є виконання комплексу заходів з отримання та обробки даних про активного або ймовірного противника, його військові ресурси, бойові можливості та вразливість, а також про оперативний або ймовірний театр бойових дій;
2. контррозвідка, завданням якої є припинення розвідувальної діяльності відповідних органів інших держав та антиурядових, таких як екстремістські та терористичні організації;
3. прикордонні війська для охорони зовнішніх кордонів держави, а також для підтримання відповідного режиму в прикордонній зоні;
4. збройні сили.
Найважливішими зовнішніми факторами забезпечення військової безпеки держави є:
1. скорочення (усунення) військових загроз політичними засобами,
скорочення числа ймовірних супротивників і придбання нових союзників, розробка системи заходів щодо запобігання і стримування військових конфліктів,
2. співробітництво з сусідніми державами (включаючи антитерористичну діяльність);
3. участь в оборонних військово-політичних союзах для колективної відсічі можливої агресії;
4. участь у договірних процесах щодо скорочення та обмеження озброєнь і збройних сил; створення зон нижчого рівня озброєння, демілітаризованих зон, зон ядерної безпеки та відкритого повітряного простору на взаємній основі;
5. обмеження на взаємній основі всієї військової діяльності.
Перепелиця, Г. М.(Ред.) (2002). Воєнна безпека України. На межі тисячоліть. Монографія. Київ, Національний інститут стратегічних досліджень: «Стилос».
Фуко, М. (2002). Політична технологія індивідів. Москва: С. Ч. Офертас, В. П. Визгін, Б. М. Скуратов.