Наголос у слові

Наголос — це посилення голосу на одному зі складів. Коли в слові є два або більше складів, то один з них вимовляємо з більшою силою й довготою, ніж інші.
Звук і склад, на які падає наголос, називаємо наголошеними, а всі інші голосні звуки й склади в слові — ненаголошеними. Голосні під наголосом звучать чітко, тому сумнівні ненаголошені звуки, наприклад, е та и, перевіряємо наголосом.
Наголос можна поділити на такі види:
1. Силовий (динамічний) наголос - виділення складу більшою силою артикуляції.
2. Музичний (тоновий) наголос - виділення складу висотою тону. Наприклад, в питальних чи окличних реченнях.
3. Кількісний (квантитативний) наголос - виділення складу тривалістю голосного. Наприклад, на відмінність між твердими та м’якими приголосними.
4. Вільний (нефіксований) наголос - наголос, що може стояти на будь-якому складі в межах слова.
5. Рухомий (фіксований) наголос - наголос, що міняє місце в межах одного й того ж слова залежно від його граматичної форми.

Джерела:

Левченко, О. П. (2019). Наголос в українській мові. Львів: Освіта.ua.

Словник.ua. (2024). Київ: Академія.

Білодід, І. К. (Ред.). (1970–1980). Словник української мови. Інститут мовознавства. Київ: Наукова думка.