Алофон

Алофо́н (від грец. άλλος — інший і φωνή — голос, крик) — позиційно зумовлений звук мовленнєвого потоку, в якому реалізується фонема; конкретний вияв фонеми через звук.
Для однієї фонеми існує кілька алофонів, що відрізняються один від одного, оскільки утворені за різних фонетичних умов. Сукупність усіх алофонів однієї фонеми називають дистрибуцією фонеми. Два різних алофони однієї фонеми не можуть існувати в одній позиції одночасно.
Серед алофонів розрізняють варіанти й варіації фонем: варіант — це звучання сигніфікативно слабких позицій, які, зазвичай, невластиві цій фонемі (наприклад, фонема к у слові анекдот [анеґ׀дот]), а варіація — це індивідуальна, територіальна і позиційна видозміна фонеми, яка не впливає на зміст, і зберігає усі диференційні ознаки своєї фонеми (наприклад, тембр, індивідуальні особливості вимови, діалектні особливості творення окремих звуків).

Джерела:

Вакуленко М. О. Алофон. (2019). Велика українська енциклопедія. Retrieved from: https://vue.gov.ua/Алофон.