Привласнення

1. Привласнення — процес, що виникає у результаті поєднання об'єкта і суб'єкта привласнення, тобто це конкретно-суспільний спосіб заволодіння річчю. Воно означає відношення суб'єкта до певних речей як до власних. Привласнення формує і виражає конкретну рису тієї або іншої форми власності та її видів.
2. Привласнення означає відношення людей до певних речей, як до своїх. Привласнення може бути як протиправним, так і не протиправним.
3. Привласнення полягає у протиправному і безоплатному вилученні (утриманні, неповерненні) винним чужого майна, яке знаходилось у його правомірному володінні, з наміром у подальшому обернути його на свою користь чи користь третіх осіб. У результаті привласнення чужого майна винний починає незаконно володіти і користуватись вилученим майном, поліпшуючи безпосередньо за рахунок викраденого своє матеріальне становище.

Джерела:

Коцюбинський В. (2002). У Філософський енциклопедичний словник. Абрис. (с. 517–742).

Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана. Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво». (2003). (с. 736).

Науково-практичний коментар до статті 191 Кримінального кодексу України. ligazakon. https://ips.ligazakon.net/document/KK004697