Міномет

Міноме́т – вид артилерійської зброї, призначений для навісного обстрілу укритих цілей, а також для руйнування польових укріплень. Винахідником міномета вважається російський офіцер і інженер Леонід Миколайович Гобято. Під час російсько-японської війни Л. М. Гобято з генералом Романом Кондратенком розробили та застосували перший міномет. Проте, він не був переносним, на відміну від шанцевого міномета Стокса, який розробив сер Вілфред Стокс 1915 року. Німці також розробили низку шанцевих мінометів або Minenwerfer калібрів від 7,58 см до 25 см у період Першої світової війни. У багатьох мовах міномети вважаються сучасним варіантом мортир, тому для їхнього позначення використовується те ж саме слово (англ. mortar, фр. mortier, нім. Mörser та ін.). Окрема назва для міномета існує в більшості слов'янських мов, шведській, норвезькій, фінській, естонській та деяких інших. У Німеччині до 1945 вживалося Minenwerfer, яке й досі використовують у Швейцарії; у сучасній Австрії вживане – Granatwerfer.
Основні бойові якості міномета – велика потужність боєприпасу (міни), висока скорострільність, порівняно мала маса, простота пристрою і бойового застосування, постійна готовність до відкриття вогню без особливої підготовки. Велика крутизна траєкторії польоту мін (кути підвищення ствола від 45° до 85°) дозволяє знищувати закриті цілі, що не вражаються гвинтівково-кулеметним і артилерійським настильним вогнем. Міномети входять до складу артилерії.

Джерела:

Вікіпедія. Міномет. Відновлено з: https://uk.wikipedia.org/wiki/Міномет