Миротворчий
Миротворчий прикметник до Миротворець, -рця, чол., уроч. Той, хто сприяє встановленню миру, усуває ворожнечу, сварки.
Джерела:Словник української мови: в 11 томах. (1973). Т. 4. Відновлено з: http://sum.in.ua/s/myrotvorecj 715с.
Миротворчий прикметник до Миротворець, -рця, чол., уроч. Той, хто сприяє встановленню миру, усуває ворожнечу, сварки.
Джерела:Словник української мови: в 11 томах. (1973). Т. 4. Відновлено з: http://sum.in.ua/s/myrotvorecj 715с.
| Частина мови | Прикметник |
|---|---|
| Рід | чоловічий рід |
| Істота/неістота | Неістота |
| Називний | миротворчий |
| Родовий | миротворчого |
| Давальний | миротворчому |
| Знахідний | миротворчий, миротворчого |
| Орудний | миротворчим |
| Місцевий | на/у миротворчому, миротворчім |